Народне фінансування — не просто сила, а велика сила! Наскільки велика?  Дивіться: Зак Браун на прізвисько Гроза відкрив проект на Кікстартері й попрохав користувачів здати по 10 доларів йому на перший картопляний салат. За тиждень інформацію про салат пана Брауна поширила третина мільйона людей, а передплатники зібрали понад 40 000 доларів.  Кумедно? Для когось так. Та з цього Закового салату можна виснувати дещо про керунок розвитку Інтернету речей.
 
Народне фінансування, знане також як «краудфандинґ», визначається тим, чи викличе емоційний відгук нова продукція або той, хто її запропонував. Кошти отримують не лише ті, в кого новостворене підприємство — взірець живучості, зиск більший од витрат чи організований ланцюжок постачання. Й не лише ті, кого знаходять «янголи-інвестори».  Усе залежить, радше, від того, чи збуджує цікавість те, що ти запропонував, — хоч би то був сполучений пристрій, а хоч почастунок до літнього сезону. Ось чому якщо простежити, як саме люди вкладають гроші в проекти народного фінансування, можна додати обґрунтування до своїх передбачень щодо поступу техніки.  Сьогоднішні тенденції вже показують, що певні рухи (які не стосуються харчування) швидко набирають оберти.
 
Перший рух — під девізом «Де воно поділося?»  Я, як і багато хто, схильний десь заникувати речі — з’ясовується це зазвичай у найнедоречніший момент.  Скажімо, я стрімголов вискакую за двері, бо через дві хвилини маю заняття з групою грайливих трирічних малюків... і тут зненацька виявляється, що десь поділися ключі. Я точно не один такий, бо допомога людям щось знайти вже набула кшталту індустрії й росте немов на дріжджах.  Ціла низка нових фірм — Tile, TrackR, XY, Findster і iFind — розробили «техніку для пошуку», з якою ви більше не губитимете ключі, валізи, гаманці, телефони, собак і кішок… чи, принаймні, не так довго їх шукатимете.  Ці штуки кріпляться на речах, і в той чи інший спосіб підказують, де вони є.  Деякі з них уже неабияк популярні (скажімо, Tile зібрала два мільйони доларів).
 
Ще один рух — «Знову сів акумулятор!» Тут стає завізно, але поки що перед ведуть Legion Meter, Go Plug Bags, CHARGEKEY, Umbrella USB, SPOR, Gokey, Fuelbox, XS Powercard. Батьків у цього руху, як заведено, двоє, та химерні обоє: дедалі більша залежність людей від програм на смартфонах і сумнозвісна нетривкість заряду їхніх акумуляторів. Задачу розв’язують у різні способи: зарядні пристрої, вбудовані в сумки, швидкодійні, у формі кредиток, на сонячних батареях тощо.  Цей рух, який інвестори підтримали більш ніж двома мільйонами, волає до небес про необхідність поступу — і якнайшвидшого — в акумуляторній техніці.
 
Нарешті, рух «Що там є?»  Він поки що займає нішу, але, схоже, спроможний істотно вплинути на наше життя. Один з учасників, Tellspec уже дістав 380 000 доларів. Тут також пропоновані вироби різняться, але «фішка» та сама: з ними можна зробити аналіз і дізнатися, які речовини є в харчах, напоях чи довкіллі. Я маю дитину, що потерпає від небезпечної для життя алергії на деякі харчові продукти, тому для мене тут НАЙЦІКАВІШЕ. Вже є пристрій, що саме й виявляє алергени в стравах. А інші пристрої підкажуть, чи є в яблуку рештки пестицидів або скільки калорій у порції смаженої картоплі.
 
«Інвестори» до народного фінансування мандрують мережею й не шкодують слів, щоб розповісти, чого б хотіли, до чого б залюбки долучилися, й це теж бодай трохи відтуляє майбуття Інтернету речей.

А тепер перепрошую, мені треба ще попрацювати над рецептом картопляного салату.